Під терміном «зубна бляшка» в стоматології розуміють скупчення бактерій, щільно зафіксованих на поверхні зуба. Встановлено, що за певних умов зубні бляшки створюють у порожнині рота кисле середовище, яке запускає процеси демінералізації емалі.

М'який, майже прозорий матеріал зубної бляшки дуже негативно діє на стан зубів, оскільки бляшка на 90% — це патогенні бактерії та продукти їхньої життєдіяльності.

Зубні бляшки розташовуються у строго визначених місцях, у яких локалізуються каріозні осередки. Прийнято вважати, що найчастіше карієс розвивається у фісурах, ямках, на контактних поверхнях, під'ясенних ділянках поверхні коренів.

Карієс може розвиватися на контактних поверхнях кореня — там, де утворилася первинна зубна бляшка. Треба розуміти, що зубну бляшку формують небагато мікроорганізмів, найчастіше це стрептококи. Саме вони виробляють клейку речовину, за рахунок якої фіксуються на поверхні зуба.

Основна причина виникнення бляшок — часте вживання продуктів із вмістом вуглеводів. Саме ці продукти провокують інтенсивне розмноження бактерій, що утворюють кислоту. За помірного споживання продуктів, які містять сахарозу, ризик утворення зубних бляшок скорочується.

До факторів, які стримують утворення та розвиток бляшок, належать:

  • опірність організму людини (імунітет);
  • правильний раціон (вживання жорсткої їжі, ретельне пережовування);
  • повноцінна гігієна порожнини рота;
  • склад слини.

Як визначити утворення зубної бляшки?

Спершу можна помітити, що над'ясенний камінь розташований на поверхні зуба, ураженого бляшкою. Камінь може бути твердим або глиноподібної консистенції. На колір бляшки впливають склад ротової рідини, тютюн і сильнодіючі харчові барвники.

Простежується закономірність: світлі зубні бляшки вирізняються менш щільною структурою, але в міру розвитку вони темніють і тверднуть.

Зубна бляшка належить до слинного типу патології, оскільки мінерали й органіка, що її утворюють, надходять зі слини. В особливо складних випадках зубна бляшка може формувати структуру у вигляді моста, вздовж кількох зубів. Іноді бляшка вкриває всю бічну, язикову, щічну поверхні зубів.

Діагностувати зубну бляшку можна за допомогою методів лабораторної діагностики, на підставі результатів якої є можливість постановки правильного діагнозу та вибору схеми лікування.

В умовах стоматологічного кабінету спочатку проводиться професійна чистка зубів за допомогою щітки зі спеціальною пастою, ультразвуку та содоструминного апарата. Потім найчастіше призначається лікування методом введення іонів кальцію і фтору, якими насичується зубна емаль.

Додаткові способи лікування: іоно- та електрофорез із використанням препаратів на основі кальцію і фтору. Під час професійного очищення наліт повністю видаляється із застосуванням спеціального скребка, щіточки та зубної нитки. Після того як усі бляшки та зубний камінь видалені, поверхня зубів шліфується, покривається фторлаком. Профілактика зубної бляшки полягає в підтриманні правильної гігієни порожнини рота. Важливо правильно підбирати зубну пасту та щітку, користуватися ополіскувачами, які підходять під ваш тип зубної емалі. За перших підозр на зубну бляшку варто звертатися до фахівця в стоматологічну клініку.

Ополіскувачі краще вибирати з низькою концентрацією активної речовини, щоб не спровокувати побічних ефектів. Непоганим вибором будуть розчини з фторидом олова або аміну — вони діють аналогічно хлоргексидину, але мають менше побічних ефектів.

Однак не забувайте, що найголовніше для профілактики зубних захворювань — це правильна, ретельна чистка зубів і профілактичні огляди в стоматолога раз на 6 місяців.