Усі пломби класифікуються за матеріалами й типом на тимчасові та постійні. Тимчасові пломби встановлюються стоматологом при лікуванні та проведенні діагностики пошкодженого зуба. Тимчасові пломби допомагають закрити ліки, виявити характер ураження зуба: якщо під тимчасовою пломбою болить зуб, отже, потрібно видаляти нерв.
Постійні пломби, якщо вони встановлені без порушень правил, тримаються кілька років, в ідеалі навіть до десяти. Матеріалів для постійних пломб використовується багато; найстарішим вважається метал — різні види амальгами. В останні роки ці матеріали використовуються значно рідше, оскільки доведена їх неідеальна ефективність. До цього додається складність у роботі з амальгамами, недостатня косметичність і токсичність. Мабуть, єдиним плюсом цього матеріалу є мінімальна усадка та низька чутливість при встановленні у вологе середовище зубної порожнини.
Пломби з цементу поділяються на кілька типів: фосфатні та склоіономерні. Група матеріалів фосфатних цементів раніше встановлювалась у всіх поліклініках. Матеріал вирізняється поганою фіксацією, невисокою стійкістю до стирання та невисоким крайовим приляганням. Останній недолік призводив до того, що пломба з часом відділялася від зуба, у щілину потрапляли залишки їжі, які провокували карієс.
Склоіономерні цементи одразу після впровадження стали інновацією в стоматології, оскільки цей матеріал схожий на тканини зуба за хімічними властивостями. Це стало можливим завдяки добавкам, що виділяють іони фтору, які перешкоджають розвитку вторинного карієсу. Такий матеріал добре фіксується на тканинах зубів, але вирізняється невисокими параметрами стійкості до стирання, також для нього характерна крихкість.
Велику групу матеріалів становлять композити та пластмаси. Перша група вирізняється вмістом наповнювачів; найчастіше як добавка використовується порцеляна. Композити бувають акриловмісними, на основі епоксидних смол і композитні світлотверднучі.
Акриловмісні матеріали вирізняються міцністю на злам, стійкістю до стирання, але утворюють багато пор при твердненні — це часто призводить до вторинного карієсу. Високий рівень токсичності цих матеріалів може викликати пульпіт на запломбованому зубі. З огляду на ці особливості матеріали практично не використовуються.
Епоксидні композити вирізняються крихкістю, але підвищеною міцністю, меншою токсичністю порівняно з акриловмісними композитами. Їх вирізняє властивість темніти з часом.
Найпопулярнішими є композити, які полімеризуються під впливом ультрафіолетового світла. Важлива перевага світлокомпозитів — велика колірна гама, що дозволяє підібрати оптимальний відтінок. Усадка світлокомпозитів не настільки велика порівняно з іншими матеріалами, але вона теж є — з цією проблемою борються шляхом технологічних прийомів пломбування.