У групі некаріозних уражень зубів виділяється клиноподібний дефект, який дуже часто трапляється в пацієнтів після 30 років. Причини цього дефекту повністю ще не вивчені, але серед найпоширеніших версій називають вплив механічних або хімічних факторів.
Найімовірнішою виглядає теорія патологій у тканинах зуба на органічному рівні, під дією яких механічні подразники призводять до появи дефекту у формі клина. Це ураження зубної тканини часто супроводжує збої в роботі травного тракту, відхилення в роботі ендокринної системи, пародонтоз. Такі прояви пояснюються тим, що зміни живлення зубної тканини можуть спровокувати появу клиноподібного дефекту.
Позитивним боком цього ураження можна назвати повільний розвиток, десятками років, що дозволяє вчасно вжити заходів. На ранніх стадіях розвитку дефект виглядає як невелика тріщина, при цьому чутливість може зберігатися в межах норми або бути підвищеною.
Якщо не вжити заходів, дефект заглиблюється, стає клиноподібним; його вирізняють рівне дно і краї, гладкі стінки. При занедбаному дефекті виникає біль під впливом холодного, гарячого, а також при чищенні зубів.
При глибокому ураженні страждає естетика зубів — на них проявляються плями з жовтуватим відтінком. В особливо складних випадках клиноподібне ураження поширюється на ділянки понад 5 мм, при цьому уражається дентин, сягаючи ділянки коронки. Занедбаний клиноподібний дефект може призвести до відламування коронкової частини зуба.
При постановці діагнозу важливо відрізнити це ураження від некротичних уражень, ерозії зубних тканин і карієсу. Досвідчений фахівець одразу ж розгледить характерні для цього ураження оголені шийки зубів, форму клина, підвищений больовий поріг.
Якщо ви лише нещодавно помітили розвиток цього ураження, не зволікайте — відвідайте стоматологічну клініку «ДиМакс-Дент». Кваліфіковані стоматологи вживуть профілактичних заходів — на ранніх стадіях, проведуть курс лікування — на пізніх.
При загальному лікуванні цього ураження виписується прийом вітамінів та елементів, які відновлюють структуру емалі та знімають чутливість. Місцеве лікування полягає в проведенні ремінералізації зубних тканин — нанесенні препаратів з мінералами, наприклад із глюконатом кальцію, аплікаціях складами, в яких міститься фтор.
Якщо дефект уражає зуби більш ніж на 2 міліметри, виконується пломбування. Коли фахівець діагностує ризик відламу коронкової частини, створюються штучні коронки з металокераміки.
Можливим лікуванням цього ураження зубних тканин є встановлення вініра — після пломбування проблемної ділянки ріжучий край облицьовується керамічним матеріалом, який прикриває дефект. Вініри потребують періодичного оновлення.
Частиною терапії уражених зубів є правильний підбір зубної щітки — з м'якою щетиною, із застосуванням зубних паст, до складу яких входить фтор, що насичує зубні тканини.