Карієс можна впевнено назвати найпоширенішим захворюванням зубів, при якому уражаються верхні шари емалі. За невтручання і запізнілого лікування карієс може поширюватися вглиб, руйнуючи глибинні шари зуба. Важливо вчасно помітити й залікувати осередки карієсу, щоб вони не призвели до неприємного запаху з рота, сильного болю та втрати зубів.
Найнеприємнішою формою цього захворювання вважається вторинний (рецидивний) карієс, що виникає на залікованому зубі. Вторинний карієс може розвиватися, якщо є провокуючі фактори ризику: поганий догляд за порожниною рота та неякісне лікування первинного карієсу. Повторна форма поширюється біля краю пломби; її осередок вирізняється темним кольором і розм'якшенням емалі при огляді.
Основна причина повторного розвитку карієсу — погане очищення ураженої порожнини перед закладанням пломбувального матеріалу. Крім неправильно проведеного лікування каріозного осередку, до повторного розвитку карієсу може призвести усадка та погане прилягання пломби. У цей зазор між пломбою та зубом потрапляють бактерії, що провокують руйнування емалі та дентину. Ураження проявляються потемнінням країв пломби, руйнуванням тканин зуба, світлими плямами під пломбою. Оскільки інфекція швидко розвивається, сягаючи нерва, невдовзі після неякісного лікування можна відчути рухливість пломби, больові відчуття.
Занедбане захворювання переходить у множинну форму, за якої уражається від 6 до 10 зубів. Причинами такого ураження можуть бути затяжні інфекції, нервово-соматичні порушення, збої в роботі ендокринної системи, загальне ослаблення організму.
Лікування карієсу запломбованого зуба відбувається в кілька етапів — знімається стара пломба, видаляються уражені тканини, порожнина обробляється антисептиком. Далі обов'язково накладається лікувальна прокладка, встановлюється нова пломба, її поверхня шліфується і полірується.
Залежно від стану зіпсованого зуба та чутливості пацієнта стоматолог підбирає вид анестезії. Легкі форми карієсу можна лікувати без знеболення, але якщо ураження дійшло до нерва, найкраще застосувати анестезію.
Карієс може уражати тверді тканини зубів, а також корені, при цьому інфекція активно перебігає під яснами. На початковому етапі ураження візуально складно визначити. У міру руйнування каріозні ураження поширюються на зону шийки зуба, на емалі можна помітити жовті та коричневі плями. Для підтвердження діагнозу «карієс кореня» бажано пройти рентгенографію.
Карієс кореня розвивається при порушенні живлення зубних тканин, циркуляції крові, через що погіршується приплив поживних речовин. Карієс кореневої системи переважно спостерігається в людей похилого віку.
У молодих людей карієс кореня розвивається як наслідок поганого догляду за порожниною рота. Факторами ризику також виступають погане харчування, запалення у тканинах пародонта, прийом ліків, що пригнічують вироблення слини. Важливо регулярно проходити огляди в стоматолога, щоб вчасно виявити ураження кореня.